Український коментатор Роберто Моралес розповів історію про президента Олімпіка Владислава Гельзіна.

Казус Гельзіна нагадав про те, ким себе позиціонують більшість тренерів українських і чому вони не потрапляють до іноземних клубів (більшість). Вони згодні терпіти таке ставлення. Але терпіла потрібен лише на пострадянському просторі.

Про крутого Гельзіна я згадаю таку сторі. Тоді, на початку 2000-х Олімпік вдома приймав Металург З-2 (Друга ліга) і в одному з моментів на полі трапилася штовханина, за її підсумками «рекордсмен-рекордсменів» Гельзінайтор отримав пару стусанів. Після гри охоронці цього чепушили гасили молодь запоріжців у підтрибунці, добре гасили, з наслідками.

Потім трапився єдиний в житті момент, коли я з повагою поставився до «індусів» (*так звали консорціум персонажів, що повністю контролювали Запоріжжя в ті часи. У них в руках був міський голова, купа підприємств і головне з них Запоріжсталь, а також ІНДУСтріалБанк. Звідти й назва, Індією там не пахло, хоча ще той Болівуд був)))

Ігор Дворецький, сам по собі метр з капелюхом, пообіцяв вендету і вельми різноманітну статеву наругу над героєм сьогоднішнього дня. Все як заповідають закони зони, хоча там Дворік не був. На матч відповідь до Запоріжжя Гельзінаускас не приїхав, до кінця ери Індусів він не ризикував соватися туди.

P.S. Про тренера Калітвінцева я знаю зовсім мало, а от гравець він був дуже крутий. Найсильніший, як на мене, плеймейкер в історії збірної. Тому шкода.  - написав Моралес.