На початку 1970-х років двоє зіркових нападників київського "Динамо" Анатолій Бишовець та Віталій Хмельницький опинилися у неприємній ситуації - агенти КДБ, які супроводжували команду за кордоном, поскаржилися на них партійному керівництву.

Гравців звинуватили у спробі вивезти з країни значну кількість валюти.

Ситуацію довелося залагоджувати аж через посла СРСР в Австрії.

BBC News Україна відшукала документи про той випадок у галузевому архіві СБУ, де зберігаються розсекречені справи КДБ УРСР.


архів

У лютому 1972 року київське "Динамо" вирушило на товаристські ігри до кількох "капіталістичних країн".

В Австрії агент КДБ, який виконував роль "заступника голови делегації", дізнався, що двоє гравців - Анатолій Бишовець та Віталій Хмельницький - "порушили встановлені правила" вивезення валюти.

Про це КДБ доповіло тодішньому керівнику Компартії УРСР Петру Шелесту, на що той попросив детальний звіт.

"У перший день, по прибуттю в місто Відень, гравець команди Бишовець розповів співробітнику КДБ, який працював під прикриттям заступника керівника делегації, що він і Хмельницький провезли за кордон долари для купівлі автомашини, через посольство", - писали у КДБ у відповідь Шелесту.

Мова йшла про 3,7 тис. доларів - величезну суму для радянських людей, як на ті часи.

Футболісти виправдовувалися - ці гроші вони збирали протягом багатьох закордонних виїздів у складі збірної СРСР та київського "Динамо", коли гравцям видавали добові у валюті.

Бишовець розповів, що вони з Хмельницьким "розуміють, яке велике порушення скоїли, й готові просто здати ці гроші в посольство, тільки б їм не було неприємностей".

Агент повідомив про це резидента КДБ у Відні, який, у свою чергу, доповів про ситуацію послу СРСР в Австрії.

Останній дав вказівку вилучити гроші "динамівців" у касу посольства.

Як пояснювали у КДБ, "для недопущення вивезення валюти в інші капіталістичні країни та аби убезпечити їх (Гравців "Динамо". - Ред.) від можливих провокацій".

Про які саме провокації могла йти мова, автор доповідної записки не уточнював.

Як компенсацію, Бишовцю та Хмельницькому видали "фототелекс" - гарантійний лист, за який вони могли придбати собі якісь товари, але вже вдома, у Радянському Союзі.

Водночас у КДБ вирішили не доповідати про цей випадок команді - щоб уберегти їх від можливого покарання зі сторони клубу.

"Адже це могло викликати небажані вчинки зі сторони Бишовця і Хмельницького та позначитися на стані команди загалом перед її виступами за кордоном", - пояснювали "КДБшники".

"Тут секрету не було, що агенти КДБ їздять з нами. Іноді один, іноді двоє", - розповідає BBC News Україна інший гравець "Динамо" та збірної СРСР тих часів Йожеф Сабо (щоправда, у 1972 році він вже грав за іншу команду).

За його словами, організатори товаристських ігор радянської збірної та клубів за кордоном платили за них гроші керівникам делегації - доходило до 30-40 тис. доларів за гру.

Якісь гроші - по 100-200 доларів - призначалися і гравцям.

"Але ці гроші одразу ж забирали", - зізнається Йожеф Сабо.

"Коли ми прилітали у Москву, то одразу ж приїжджала машина КДБ і забирала агентів з грошима", - додає він.

Загалом же таку увагу КДБ до валюти можна пояснити бажанням СРСР у ті часи забезпечити максимальний приток іноземних коштів до країни.

Деякі організатори про ситуацію знали, й щоб хоч якось винагородити радянських футболістів замість грошей видавали їм чеки на певну суму, за які у великих закордонних магазинах можна було придбати подарунки додому.

 


 

Про таку схему згадував і безпосередній учасник згаданої історії у Відні Віталій Хмельницький в інтерв'ю виданню "Динамо Київ від Шурика".

"Київське "Динамо" частенько їздило в такі турне, й кожному футболісту видавали 75 доларів за одну країну. Ми, зрозуміло, намагалися охопити якомога більше країн. Організатори розплачувалися з нами чеками, які в магазині ми обмінювали на речі. Робилося це для того, щоб співробітник КДБ, який супроводжував команду, не зміг забрати у нас гроші", - розповідав екс-нападник "Динамо".

Конкретно ж про "віденьску історію" у тому інтерв'ю не йшлося.

Як не вдалося відшукати про неї згадок і у радянській пресі.

Так, за словами Йожефа Сабо, футболістам вдавалося привезти якісь подарунки додому або ж придбати "іноземні костюми".

Що ж до "авто через посольство" - то так дійсно можна було придбати машину.

Самому Йожефу Сабо під час Чемпіонату світу 1966-го року в Англії, де збірна СРСР зайняла 4-е місце, вдалося витратити свої преміальні на машину.

Утім, купив він не англійське авто - гроші в посольство СРСР, а саму машину отримав у Москві. Й була це радянська "Волга".

Чому така ж схема не спрацювала у Бишовця та Хмельницького (якщо агенти КДБ справді повірили у їхню версію) у доповідній записці не пояснюється.